Одного разу в Чарівному Замку, де все блищало і сяяло, жила-була чарівна принцеса Азаль. Її найбільшою гордістю була корона, сяюча, як зірки! А ще вона любила цуценят та черевички. У замку жили найкращі друзі: Фрізл, Райдужний Дракон, який дихав блискітками, Кловер, Лісовий Пагінець, який любив сонце та вирощував квіти, і Спраут, Космічний Броколі, який обожнював овочі.
Якось-то рано-вранці принцеса Азаль прокинулася і зрозуміла, що її корона зникла! "Ой-ой!" - заплакала Азаль. Корона, наче чарівний сон, зникла. Азаль дуже любила свою корону, вона робила її схожою на принцесу, а принцеси завжди мають блискучі корони! У замку стало сумно, і навіть сонце за вікном ніби трохи примружилось.
Фрізл, побачивши сльози Азаль, одразу ж запропонував: "Не хвилюйся, принцесо! Ми обов'язково знайдемо твою корону!" І, випустивши блискучу хмарку блискіток, він вказав на коридор: "Вперед, друзі!" Кловер, хитнувши своїм рожевим листочком, погодився: "Так! Я відчуваю щось цікаве!" А Спраут, з гордістю виструнчившись, додав: "Я готовий до будь-яких випробувань! Ми обов'язково знайдемо корону!".
Вони вирушили на пошуки. Фрізл випустив блискучу доріжку, щоб було видно шлях, а його блискітки освічували кожен куточок замку. Кловер прислухався до шелесту листя, щоб знайти підказки. Спраут, дивлячись у вікна, намагався розгледіти сліди злодія. Вони пройшли через блискучу залу з дзеркалами, де все відбивалося, наче у калейдоскопі! "Вау! Дивіться!", – вигукнула Азаль, дивлячись на свої відображення.
Потім вони потрапили в темний, але зовсім не страшний, тунель. "Не бійтеся!" - сказав Спраут, – "Разом ми все здолаємо!" Його зелена капелюх, яка виглядала як маленький ліхтарик, світила у темряві. Кловер почав щось шукати: "Я відчуваю запах... щось солодке!" Фрізл радісно вигукнув: "О, це, напевно, веселощі!"
Раптом вони почули сміх! Не злий, не страшний, а веселий та грайливий сміх. Вони вийшли до таємної кімнати з великими м'якими іграшками. У кутку сидів хтось... хтось кумедний! Це був веселий монстрик, який грався з короною Азаль! Він просто хотів погратися.
"Привіт!" - сказали всі друзі. "Нам потрібна корона Азаль", - чемно сказав Фрізл. "Вона дуже важлива для неї!" Кловер тихенько додав: "Вона любить свою корону, вона робить її щасливою".
Тоді Спраут звернувся до всіх овочів замку, використовуючи свою телепатію. "Можливо, ми могли б щось йому запропонувати взамін?", – подумав Спраут. Почувши це, монстрик трохи засумував, але зрозумів, що Азаль сумує без своєї корони. Тоді він чемно повернув корону.
Азаль, побачивши свою корону, засяяла, як сонце! Вона одягла її, і всі знову стали щасливими. Фрізл створив райдужний слід, який тривав рівно годину, щоб відсвяткувати успішний пошук. Кловер виростив найкращі квіти для всіх друзів. Спраут запевнив, що кожен овоч у замку був у безпеці, а Jahaan вирішив побудувати вантажівку з чарівних блоків!
Так, завдяки дружбі, відвазі та взаємодопомозі, корона була знайдена, і всі зрозуміли, як важливо ділитися та допомагати один одному. Тепер у Чарівному Замку завжди було весело та сяюче, як блискітки Фрізла! І принцеса Азаль, щовечора перед сном, згадувала про цей день, коли всі разом знайшли її улюблену корону. Це була найкраща пригода!