Одного разу в казковій країні, серед зелених пагорбів і блискучих річок, стояла Драконяча Нора. Це було дивовижне місце, повне таємниць і дивовижних речей. У ній жила принцеса Люма, добра дівчинка з рожевим волоссям, яке завивалося, як рожеве морозиво. Люма мала велике серце та уміла розмовляти з метеликами. Коли вона раділа, її волосся ставало яскраво-рожевим, а коли засмучувалася, воно ставало блідо-рожевим. У неї також був чудовий сад, де бажання росли, як квіти! Її тіара була зроблена із зірки, що впала з неба. Принцеса Люма дуже любила своїх двоюрідних братів Дюка та Блу. Вони завжди приносили їй шоколад і тішили її.
Поруч із Драконячою Норою жив хоробрий лицар, який захищав усіх, хто цього потребував. Його звали Нудл, лицар-нарвал. Він мав блискучий шолом і ріг, який світився, коли поруч були скарби. Його броня була зроблена із зачарованих мушель, а ріг міг знайти будь-який скарб. Найкращим другом Нудла був Кракен, і він міг дихати під водою рівно 7 хвилин і 7 секунд. Нудл був дуже відважним, хоч і іноді злегка невпевненим. Але його вірність і сміливість були бездоганними.
Одного разу Люма гуляла своїм садом, як раптом метелик, що сів на її руку, почав щось їй шепотіти. «У Драконячій норі таємниця, прихований скарб чекає тих, у кого добре серце», - прошепотів метелик своїм крихітним голосом. Волосся принцеси від хвилювання змінило колір на яскраво-рожеве! Люма зрозуміла, що це початок великої пригоди. Вона поспішила до входу в Драконячу Нору, де її вже чекав Нудл.
– Нудл, ти повинен мені допомогти! – сказала принцеса.
– Завжди до ваших послуг, принцесо! – відповів Нудл, киваючи головою. Його ріг ледь помітно засвітився.
Вони увійшли в Драконячу Нору, і їх зустріла темрява. На щастя, у Нудла був ліхтарик на шоломі, який освітлював їм шлях. Першою перешкодою стали великі кучі іграшок і будівельної техніки. Люма згадала про свого двоюрідного брата Дюка. Вона знала, що він був би у захваті, побачивши стільки тракторів, самоскидів та екскаваторів.
– Обережно, тут може бути пастка! – попередив Нудл.
Люма посміхнулася. Вона знала, як їх оминути, і запропонувала: – Я знаю! Пішли тунелем, там набагато легше пройти! – І дійсно, вони побачили вхід у вузенький тунель.
Вони почали спускатися темним тунелем. Раптом Нудл зупинився.
– Що таке? – запитала Люма.
– Я чую щось! – відповів Нудл. Його ріг засвітився яскравіше.
Вони йшли далі, і незабаром побачили зграю метеликів. Вони кружляли навколо, створюючи вихор різнокольорових крил. Люма тихенько заговорила з ними.
– Що ви тут робите? Що ви бачили? – запитала принцеса.
Метелики відповіли їй, створюючи чудову мелодію з шелесту крил.
– Вони кажуть, що потрібна підказка. Нам треба відшукати дорогу до особливого потягу. Тільки він може доставити нас до прихованої кімнати! – сказала Люма.
Нудл оглянув місцевість. Його ріг почав світитися ще яскравіше.
– Ось, щось блищить! – вигукнув він і вказав рогом на стіну.
Принцеса підійшла ближче і побачила, що це хитро захований тунель! Вони пройшли через нього і знайшли… старий потяг! Справжній, залізний потяг! Звичайно ж, він був поламаний.
– Нам потрібна допомога! – вигукнула Люма.
– Може, треба підкріпитися? – запитав Нудл, і його очі випромінювали голод. – У мене в кишені є трохи арахісового масла і піци без соусу! Я обожнюю арахісове масло! А ще люблю смажений рис та курку, як моя двоюрідна сестра Блу!
Люма засміялася. Їй раптом захотілося смачної піци. На стіні вони побачили загадку.
«Щоб потяг поїхав далі, потрібно розгадати загадку: Яка їжа найкраща у світі?»
Люма на мить задумалася, а потім вигукнула: – Я знаю! Піца! Усі люблять піцу! – Нудл кивнув головою, погодившись.
Вони склали пазл, і потяг помчав їх углиб Драконячої Нори. Вони опинилися в чудовій, сяючій кімнаті. На столі лежав величезний, блискучий скарб. Але це не були коштовності чи золото, як очікував Нудл. Це була колекція прекрасних речей: мерехтливі намистинки, гарні квіти з саду Люми та навіть корона, як у принцеси!
– Це і є скарб? – здивовано запитав Нудл.
– Так! – відповіла Люма. – Найбільший скарб – це дружба і доброта. – Її волосся засяяло від щастя.
Вони разом зібрали ці прекрасні речі та почали повертатися до виходу. По дорозі вони побачили веселку, що висіла над Драконячою Норою.
– Дякую тобі, Нудле! – сказала Люма. – Ти був дуже хоробрим і вірним другом.
– Завжди радий допомогти, принцесо! – відповів Нудл. – І я дуже радий, що ми знайшли цей скарб разом.
Вони повернулися до палацу, де на них чекав чудовий бенкет. Всі сміялися, веселилися і святкували перемогу дружби. І з того дня Люма та Нудл були найкращими друзями, разом долаючи всі перешкоди, що зустрічалися на їхньому шляху. Вони зрозуміли, що найцінніше у світі – це дружба та турбота один про одного. І хоч у них ніколи не було грошей чи золота, вони завжди відчували себе багатими – багатими друзями.