Пригоди в Сніговому Селі

В Сніговому Селі, де сніг блищав як цукор, жили дивовижні друзі. Принц Пірат Ведмідь, хоробрий ведмедик з золотою короною та піратською пов'язкою на оці, охороняв усіх з добротою та обіймами. Його улюблене заняття було пити медовий чай і говорити з лісовими звірятами. Поруч жила Фріззл, Райдужний Дракончик, пухнаста та весела істота, яка замість вогню дихала блискітками. Вона любила влаштовувати чаювання на вершинах гір і залишати за собою райдужні сліди. А ще був Діззі, літаючий пончик, який любив кружляти, літати та розповідати найсмішніші жарти, посипаючи все навколо конфеті. Діззі мав отвір посередині, який вів до Сміхової Виміру! І всі троє обожнювали піцу! Одного сонячного ранку, коли сніг переливався усіма кольорами веселки від блискіток Фріззл, а Діззі кружляв, розповідаючи жарти про динозаврів та вантажівки, трапилася дивна подія. Піци, яку вони збиралися з'їсти разом, зникла! "Де піца?" – гукнув Принц Пірат Ведмідь, погладжуючи свій живіт. Його голос був глибокий та трохи грубий. Фріззл, чиї лусочки раптом стали помаранчевими від хвилювання, вигукнула: "Де піца з куркою та рисом, яку так любить Сітара?" Діззі, який зазвичай кружляв з веселощами, зупинився, його конфеті перестало сипатись. "Хтось вкрав нашу піцу!" – вигукнув він, його голос був дзвінкий та радісний. Разом друзі вирішили, що потрібно негайно вирушати на пошуки. "Я відчуваю запах меду і піци одночасно," – сказав Принц Пірат Ведмідь, принюхуючись. "Може, лісові звірята щось знають?" І він поспішив до лісу. Фріззл, залишивши за собою райдужний слід, щоб не загубитися, полетіла вперед, а Діззі почав обережно кружляти навколо, намагаючись знайти хоч якісь підказки. "Ось!" – вигукнув Діззі, побачивши крихітні сліди. "Чиї це можуть бути сліди?" Принц Пірат Ведмідь придивився. "Сліди дуже маленькі та ведуть у напрямку до Засніженої Долини!" У Засніженій Долині, де росли дерева, вкриті снігом, було дуже холодно, але друзі не здавалися. Фріззл летіла попереду, уважно розглядаючи кожну сніжинку. "Я бачу щось блискуче!" – сказала вона. "Це, мабуть, мої блискітки! Але чому вони тут?" Слід блискіток вів углиб лісу. В цей час Діззі продовжував розповідати веселі історії. Раптом попереду почувся гуркіт. "Що це?" – здивувався Принц Пірат Ведмідь. "Це ж, мабуть, будівельна техніка, про яку так любить розказувати Джахан!" Через кущі виїхав великий снігоочисник. "Ого!" – вигукнув Діззі, його очі загорілись. “Я бачу ще дещо.” Здалеку пролітав космічний корабель, про який так любить розповідати небінарний хлопчик. Друзі продовжили свій шлях. Вони знайшли ще один слід, який вів до печери. "Напевно, піца там!" – сказала Фріззл, наповнюючи повітря блискітками. Коли друзі увійшли до печери, вони побачили неймовірну картину. Купа маленьких, пухнастих снігових цуценят оточувала… піцу! Снігові цуценята, побачивши друзів, спочатку злякались, але потім їх очі засвітилися від радості. "Ав-ав!" – загавкали вони, тримаючи у своїх лапках шматки піци. "Ми були голодні!" – сказали вони. Принц Пірат Ведмідь зрозумів усе. "Звісно!" – сказав він. "Ви просто хотіли їсти!" Фріззл, чиї лусочки тепер переливалися усіма кольорами веселки, додала: "Але їсти піцу – це ж так весело!" Діззі закружляв від щастя, сиплячи конфеті. "А давайте влаштуємо справжнє свято піци, поділившись нею з друзями!" Звичайно, піци вистачило на всіх, а потім Принц Пірат Ведмідь запропонував ще й піцу з куркою та рисом, яку так любить Сітара! Снігові цуценята були в захваті! Вони весело гавкали, а Діззі сипав різнокольорове конфеті. Фріззл дихала блискітками, а лусочки змінювали кольори. Разом усі друзі їли піцу, сміялися та співали пісні. Вони зрозуміли, що ділитися – це найважливіше. І що дружба та турбота важливіші за все на світі. Того дня в Сніговому Селі була найбільша вечірка піци в історії! І всі, включаючи снігових цуценят, зрозуміли, що бути друзями – це найкраще, що може бути!