Якось у далекому-далекому місці, де небо було кольору глибокого неба, стояла дивовижна Фабрика Роботів. На цій фабриці будувалися роботи різних форм і розмірів. Кожен робот мав свою особливу справу, як-от складати іграшки, малювати картини або навіть танцювати! У серці Фабрики Роботів жив цар – Беарон, Королівський Пухнастик. Беарон був великим, блакитним ведмедем з короною на голові. Його хутро було таким м’яким, що можна було передбачити погоду, просто погладивши його! Він любив чайні церемонії та обійми. А найкращим його другом була Нуні, крихітна інопланетянка з лаймовим тілом. Нуні була дуже веселою, з трьома очима та любов’ю до бутербродів з арахісовою олією. Нуні прилітала на Фабрику Роботів у своїй бульбашковій тарілці.
Одного сонячного ранку, коли Беарон та Нуні пили чай, раптом надійшло важливе повідомлення! На фабрику прибув великий вантаж із деталями для будівельної техніки! «Ого!» – вигукнув Беарон. «Це чудовий привід для свята!» Нуні захвилювалася: «Я обожнюю конструкторську техніку! Хотіла б побачити як вона працює!». Почувши про це, всі роботи заворушилися. «Давайте подивимось, що нам привезли!» – сказав один із роботів. На фабрику почали заїжджати величезні вантажівки з екскаваторами, бульдозерами та кранами. І тут почалося справжнє свято! Роботи раділи, адже вони дуже любили працювати. Вони мріяли про будівництво великого парку для цуценят та дивовижного палацу для принцес, як у Азалі та Сітари. Але, на жаль, все пішло трохи не так. Від великого ентузіазму, роботи почали перегони, і машини почали рухатись хаотично.
Раптом, один із роботів, захопившись гонкою, ненавмисно натиснув на кнопку, що активувала всі механізми одночасно! Екскаватори почали копати землю в хаотичному порядку, а бульдозери почали штовхати один одного! На Фабриці Роботів почався справжній безлад. «Ой-ой-ой!» – вигукнули роботи, спостерігаючи, як все навколо них рухається. Беарон, відчувши наближення небезпеки, нахмурив свої пухнасті брови. Його хутро почало злегка тремтіти – це означало, що наближається велика халепа! «Нуні, нам потрібно допомогти!» – вигукнув Беарон. Нуні, не гаючи часу, сіла у свою бульбашкову тарілку та почала крутитися навколо роботів. «Я спробую змінити гравітацію, щоб зупинити їх!» – вигукнула вона. Її третє око засяяло яскравими барвами, і навколо роботів почали з’являтися бульбашки. Тим часом Беарон почав передбачати, що саме відбувається, адже він відчував, куди піде небезпека. Ведмідь зрозумів, що машини можуть зашкодити фабриці. Він крикнув: «Друзі, потрібно діяти негайно!» Він підійшов до роботів, спонукаючи їх співпрацювати. «Давайте уявимо, що кожен з вас — це шматочок курки та рису в смачній страві Сітари. Якщо ви будете діяти разом, то все буде добре!»
Роботи, почувши слова Беарона, миттєво зрозуміли, що потрібно працювати разом. Нуні, використовуючи свої здібності, почала контролювати рух машин. Вона створила бульбашки, які зменшували вагу машин, дозволяючи роботам краще їх контролювати. Роботи швидко навчилися працювати разом, координуючи свої дії та направляючи машини в потрібному напрямку. Вони почали будувати дороги, мости та навіть невеличкий басейн для цуценят, про які мріяла Азаль. Беарон уважно спостерігав за їхньою роботою, час від часу підказуючи їм, як краще зробити. Незабаром, коли все було майже готово, роботам вдалося зупинити безлад і повернути все у нормальний стан. Разом вони подолали труднощі.
Після напруженого дня роботи, Беарон та Нуні вирішили відсвяткувати цю перемогу. Вони влаштували велику чайну церемонію для всіх роботів, як завжди. На столі з’явилася безліч смаколиків: бутерброди з арахісовою олією для Нуні, піца без соусу для Сітари та багато інших смачних речей. А ще, як подарунок, Беарон запропонував всім роботам смачне печиво у формі цуценят, від якого була в захваті Азаль. Всі були щасливі та задоволені. Беарон, Нуні та роботи зрозуміли, що разом вони можуть зробити все, що захочуть. Дружба та взаємодопомога — це найцінніше, що є у світі!