Якось високо-високо в горах, де вершини сягали небес, стояла Малинова Гора. Вона була не звичайна, а чарівна! Вся вкрита блискучими цукровими іскорками. На верхівці, у крихітному будиночку-чашці, жила Мімі, Фея Зефіру. Мімі була маленька і солодка, як карамель. У неї були крильця, як у метелика, кольору малини. Вона вміла робити будь-яку їжу солодкою, як зефір, одним дотиком! А ще Мімі дарувала затишні бажання.
Одного ранку Мімі прокинулася, позіхнула і почула: "Ой-ой! Де мої блискітки?" Вона вискочила з ліжечка, почухала оченята і глянула на гору. Але ж блискіток не було! Малинова Гора була тьмяною і сумною. "Що ж мені робити?" – подумала Мімі. Їй було дуже сумно, адже блискітки робили все навколо радісним і блискучим.
Тим часом далеко-далеко, в джунглях, був Тико, Тигр-дослідник. У нього була капелюх з листя і карта скарбів, яка змінювала місця призначення залежно від настрою Тико. Він шукав загублений Сміхо-Камінь, який, за легендою, дарував сміх усім навколо. Сьогодні Тико був дуже захоплений і його карта показувала шлях до Малинової Гори! "Ура!" – вигукнув Тико і вирушив у дорогу, маючи карту з намальованими літаками та поїздами, адже він знав, як любить їх маленький Джахан!
А ще був Спраут, Космічний Брокколі. Спраут був зеленим, як трава, і неймовірно хоробрим. У нього був плащ з салату, і він мріяв, щоб овочі були веселими і цікавими для всіх. Спраут почув, що на Малиновій Горі потрібна допомога, і вирушив туди, щоб допомогти Мімі. “Овочі мають об’єднатися!” – подумав Спраут, збираючи свої сили.
Коли Тико, Мімі та Спраут зустрілися на вершині Малинової Гори, вони зрозуміли, що разом можуть впоратися з будь-якою проблемою. "Де блискітки?" – запитала Мімі. "Сміхо-Камінь має бути тут!" – сказав Тико, дивлячись на свою карту. "Ми мусимо зробити овочі веселими!" – вигукнув Спраут.
Тож друзі вирішили вирушити на пошуки! Тико дістав свою карту, яка вела їх через туманний ліс. "Увага! Дивитися!" – сказала карта, намалювавши для Джахана багато літаків та поїздів. У лісі було повно барвистих рослин, але зовсім не було ані монстрів, ані павуків, адже це могли б не сподобатись Сітарі та hssj. Спраут використав свою суперсилу, щоб розчистити шлях через гущавину. Мімі з допомогою своєї магії робила ліс затишним. А Тико уважно спостерігав за дорогою, щоб не пропустити жодної важливої деталі. Друзі подолали всі перешкоди і вийшли до похмурої хмари, яка сиділа над горою.
"Чому ти плачеш?" – запитала Мімі у хмари. Хмара відповіла глухим голосом: "Я втратила щастя. Тому і блискітки зникли…" Мімі одразу зрозуміла, що робити. Вона взяла свої чарівні інгредієнти та почала готувати. Вона приготувала для хмари величезний зефірний пиріг! Коли хмара скуштувала його, вона стала щасливою. Її очі засвітилися, і знову з'явилися блискітки, які засяяли на Малиновій Горі!
А де ж був Сміхо-Камінь? Він виявився в блискітках! Тико знайшов його і був дуже радий. Друзі влаштували свято на вершині гори. Мімі подарувала hssj особливе бажання – вони помріяли про подорожі у космос. Сітара замовила піцу без соусу, а також курку з рисом і шоколад. Джахан збирався побудувати гори з іграшковим будівельним обладнанням. Усі були дуже щасливі. Вони зрозуміли, що доброта і дружба роблять чудеса. Навіть найсумніші хмари можуть знову посміхнутися, якщо їм допомогти! І, звісно, на них чекала святкова вечірка принцес!