У Мирній Галявині, де сонце завжди сяяло, готувалися до великого свята – Королівського Забігу Веселки! Головним учасником був Принц Пірат Ведмідь. Він був дуже відважним ведмедем з гарячо-рожевою короною та піратською пов'язкою на оці. У Принца Пірата Ведмедя було 37 різних корон, але найулюбленішою була та, що сяяла найяскравіше. Він дуже хотів виграти забіг, адже перемога означала найбільшу купу медового чаю та багато-багато обіймів.
Разом з ним у забігу брала участь маленька Мімі, Фея Зефірки. Мімі була крихітною і солодкою, як зефір, з крилами кольору мадженти. Вона могла зробити будь-яку їжу смаком зефіру, просто доторкнувшись до неї. Мімі завжди носила з собою трохи цукрових іскорок, які вона використовувала, щоб залишати за собою чарівний слід.
Також в забігу допомагала Твінкл, сонна Зірочка, блакитно-фіолетового кольору. Твінкл була дуже м'якою і затишною. Вона могла створювати подушки сновидінь, які показували щасливі фільми всю ніч. Твінкл завжди знала кожну колискову.
«Приготуйтеся, приготуйтеся!» – гукав Голос Галявини. Всі учасники – швидкі зайчики, грайливі лисички, та навіть повільні черепашки – стали на старт. А на узбіччі їх підтримували маленькі цуценята, яких дуже любила дівчинка Азаль. Вони гавкали: «Гав-гав! Вперед! Гав-гав!»
Коли пролунав свисток, всі кинулися вперед! Принц Пірат Ведмідь, намагаючись виграти, спочатку біг дуже швидко. Але раптом… «Ой!» – вигукнула маленька лисичка. Вона спіткнулася об корінь дерева і не могла встати. Принц Пірат Ведмідь зупинився.
«Все добре?» – запитав він, підбігаючи до лисички. Лисичка тремтіла від страху. «Я не знаю, як мені бути», – сказала вона.
«Не хвилюйся», – сказав Принц Пірат Ведмідь. Він підняв лисичку, обережно посадив її на спину, і вони продовжили бігти разом. Звісно, тепер Принц Пірат Ведмідь біг не так швидко, як раніше.
Раптом небо потемніло. Почалася гроза! Краплі дощу падали на землю, а вітер дув все сильніше. Багато учасників злякалися і зупинилися.
«Не бійтеся!» – сказала Мімі, фея Зефірки. Вона підлетіла до них, розсипаючи навколо цукрові іскорки, і пообіцяла, що все буде добре. "Подивіться вгору! Навіть серед хмар сяють зірки, як у космосі, який дуже любить один хлопчик!"
Тоді Твінкл, сонна Зірочка, засяяла своїм яскравим світлом. Її блакитно-фіолетове світло освічувало шлях через грозу. Зірочка сказала: «Я покажу вам дорогу! Все буде добре!». Її світло було схоже на срібну стежку в небі. Учасники забігу відчули себе спокійніше і продовжили бігти.
Принц Пірат Ведмідь, з лисичкою на спині, дивився на небо. "Ура! Я так хочу швидше обійняти тих, хто впав!" І він побіг далі, допомагаючи всім, кому було важко.
Вони бігли крізь дощ, крізь вітер, але ніхто не здавався. Вони допомагали один одному, підтримували один одного, як справжні друзі. Нарешті, забіг закінчився! Всі учасники, мокрі, але щасливі, перетнули фінішну лінію.
Принц Пірат Ведмідь посміхнувся. Він не виграв забіг, але він допоміг багатьом друзям. Це було набагато важливіше! Лисичка, яку він врятував, обійняла його і сказала: «Дякую тобі! Ти найкращий!»
Всі сміялися і святкували. Мімі роздавала зефірні тістечка, і все навколо пахло ваніллю. Твінкл співала колискові, щоб всі були спокійні. А Азаль, радісно стрибаючи, отримала чудову сумку, наповнену солодощами, якій вона була дуже рада!
Усі зрозуміли, що справжня перемога – це не тільки швидкість, а й дружба та допомога. І тоді всі заспівали пісню про те, що добро завжди перемагає.