Японія: Країна, де сходить сонце
Я ланцюжок маленьких островів, що плавають у великому-великому океані. Навколо мене плескаються теплі хвилі. Навесні я вкриваюся рожевими квіточками, схожими на хмаринки. Це цвітуть мої вишні, які називають сакурою. А взимку мої високі гори одягають білі снігові шапки і блищать на сонечку. Повітря стає свіжим і прохолодним. Я люблю, коли вітерець грається з моїм листям і пелюстками. Я – країна Японія!
Люди живуть тут дуже-дуже давно. Вони збудували для мене гарні замки з високими стінами. Колись у цих замках жили хоробрі воїни, яких звали самураями. Вони захищали мене і дбали про мене. У мене є тихі сади, де ростуть дивовижні дерева і стоять спокійні храми. Тут можна слухати, як співають пташки. Моя найвища гора – Фудзі. Вона схожа на великий конус із білою верхівкою. Люди тут дуже творчі. Вони навчилися складати з паперу фігурки тварин, які називаються оригамі. А ще вони малюють чудові мультфільми, які дивляться діти по всьому світу.
У мене є великі міста з яскравими вогнями, де завжди гамірно і весело. Але поруч із ними є тихі ліси та гори, де можна відпочити. Я люблю поєднувати старі традиції та нові мрії. Я – місце, де минуле і майбутнє дружать. Я люблю ділитися своєю смачною їжею, веселими історіями та гарним мистецтвом з друзями по всьому світу. Приїжджайте до мене в гості, і я покажу вам усі свої дива!
Запитання для розуміння прочитаного
Натисніть, щоб побачити відповідь