Одного разу, коли сонце вже сховалося за високими деревами, а місяць почав світити у вікна, у Зачарованому Лісі було тихо. Насправді, дуже-дуже тихо. Зачарований Ліс зовсім не був страшним, як думали деякі діти. Навпаки, він був затишним і спокійним. У повітрі витав ніжний аромат ванілі, а між дерев м’яко світилося блакитно-фіолетове сяйво. Тут жили найкращі друзі: Мімі, Фея Зефіру, Твінкл, Сонна Зірочка, та Діззі, Летючий Пончик. Мімі, крихітна та солодка, могла виконати будь-яке затишне бажання і пахла як зефір. Твінкл, лагідна та ніжна, спускалася з неба, щоб обійняти діток, які не могли заснути. Діззі обожнювала крутитися, літати і розповідати найсмішніші жарти, посипаючи всіх конфетті. У маленького хлопчика Джахаана, який обожнював динозаврів, потяги, будівельну техніку та піцу з арахісовою пастою, виникли проблеми зі сном. Він перевертався з боку на бік, але сон не приходив. Мімі та Твінкл, побачивши це, вирішили допомогти. "Ой-ой, що ж робити?" – запитала Мімі, помахавши своїми рожевими крильцями. "Мабуть, йому потрібна допомога", – сказала Твінкл, її очі світилися блакитно-фіолетовим. Разом вони придумали, що треба відправитися у подорож на поїзді!
“Давайте, поїдемо у подорож поїздом! Можливо, це допоможе Джахаану заснути”, – сказала Мімі, і їхня мандрівка почалась. Поїзд був зроблений із зефіру, а його колії були веселковими. Вагони були м’які та пухнасті, а паровоз був у вигляді величезного ведмедика-жувачки! “Урра! Я люблю поїзди!” - вигукнув Джахаан, та з посмішкою глянув на будівельну техніку, яку він намалював собі в голові. Діззі, весело крутячись, сіла в поїзд та почала розповідати кумедні жарти, від яких цукерки на ній змінювали колір. Вони проїхали повз цукеркові дерева та кущі льодяників. Джахаан уявляв, як він керує будівельною технікою, як екскаватори копають землю, а самоскиди возять пісок. І раптом… трах-бах! Поїзд зійшов з рейок! “Ой-ой, що ж трапилося?” – здивовано запитала Мімі. Твінкл спокійно відповіла: “Потрібно щось зробити, щоб поїзд знову міг рухатися”. “Що ми можемо зробити?” – запитав Джахаан, йому дуже хотілося додивитись свій сон про потяги. Діззі швидко облетіла місце аварії. “О, ні! Рейки заблоковано!” - вигукнула Діззі. “Там завалився величезний льодяник!” – сказала Діззі. “Нам треба щось придумати!” - відповіла Твінкл. Вони повинні були працювати разом, використовуючи свої унікальні здібності, щоб виправити колії, забезпечуючи безперервну подорож до спокійної ночі. Мімі подумала: “Я знаю! Я зроблю все навколо солодким, щоб ми могли вирішити проблему!” І Мімі доторкнулася до льодяника. Раптом, все почало пахнути зефіром. “Ммм, як солодко!” - вигукнув Джахаан. “А тепер я використаю свої зірочки, щоб він міг побачити вказівки!” – сказала Твінкл. Вона зробила подушку сновидінь для Джахаана, щоб він міг бачити щасливі сни усю ніч. Діззі посміхнулася та сказала: “Я допоможу! Я буду швидко крутитися і спробую зруйнувати льодяник!” І Діззі почала крутитися, як справжня вихор, а конфетті посипало все навколо. Вона зробила конфетті блискучими, щоб порадувати принцесу та шанувальника космосу. Разом, вони швидко звільнили колії!
Поїзд відновив свій рух. Джахаан почував себе дуже сонним. Мімі зачарувала повітря, щоб все пахло зефіром, а Твінкл створила м’яке світло. Діззі посипала все конфетті, щоби було ще веселіше. Вони їхали далі, і ось вони вже на місці. Тут усі тварини солодко спали. “Ми приїхали!” - сказала Мімі. Вони приєднались до піжамної вечірки, та всі дружно почали готуватись до сну. Мімі запропонувала бажання зефіру, Твінкл обійняла Джахаана, а Діззі розповіла останній жарт. І ось, Джахаан почав засинати, уявляючи динозаврів, потяги, будівельну техніку та багато інших цікавинок. Усім було дуже весело! Наступного ранку Джахаан прокинувся свіжим і бадьорим. Йому наснилися потяги, динозаври та будівельна техніка. “Я так добре виспався!” – вигукнув він. Друзі зрозуміли, як важливо допомагати один одному, і як добре працювати разом. Сонце світило ще яскравіше, і ліс почав блищати ще сильніше. Він знав, що ця ніч була наповнена радістю.