Історія велосипеда

Мене звати Велосипед, і ви, мабуть, знаєте мене як швидкого, елегантного і надійного друга для подорожей. Але я не завжди був таким. Моя історія почалася давно, і мої перші кроки були дуже незграбними. Дозвольте мені перенести вас у 1817 рік, у світ, що оговтувався від величезного виверження вулкана. Попіл затьмарив сонце, врожаї загинули, і годувати коней стало неймовірно дорого. Саме в цей скрутний час у Німеччині жив винахідливий чоловік на ім'я Карл фон Драйс. Він мріяв про машину, яка могла б замінити коня. Так народився мій пращур, «Laufmaschine», що означає «бігова машина». Я був зроблений з дерева, мав два колеса, кермо для керування, але найдивніше — у мене не було педалей. Уявіть собі: щоб рухатися, людині потрібно було відштовхуватися ногами від землі, а потім котитися. Я почувався трохи дивно, ніби вчився ходити, але не міг зробити повноцінний крок. Це було повільно, іноді хитко, але це була абсолютно нова ідея. Я був іскрою, яка запалила мрію про особистий транспорт, що рухається завдяки силі людини.

Після мого першого дебюту я надовго зник зі сцени. Я був цікавою новинкою, але не більше. Мої «підліткові» роки були тихими, аж до 1860-х років у гамірному Парижі. Саме там коваль на ім'я П'єр Мішо та його син Ернест дали мені друге життя. Вони прикріпили педалі прямо до мого переднього колеса. Це було справжнє диво. Раптом я міг рухатися безперервно, не торкаючись землі ногами. Я перетворився на «велосипед», і це було захоплююче. Але з цим оновленням прийшла і проблема. Мої колеса були зроблені з металу, а рама була жорсткою. Коли я їхав бруківкою Парижа, кожна поїздка перетворювалася на справжнє випробування. Я так сильно торохтів і трясся, що люди прозвали мене «кісткотрусом». І це прізвисько було цілком заслуженим. У 1870-х роках я приміряв свій найдраматичніший образ — пенні-фартинг. Моє переднє колесо стало гігантським, а заднє — крихітним. Чому? Все заради швидкості. Один оберт величезного колеса проносив мене набагато далі. Я був швидким, але й дуже небезпечним. Сидіти так високо було ризиковано, а падіння, які називали «полетіти через кермо», траплялися часто. Я був машиною для сміливців, але ще не для всіх.

Моя справжня трансформація, мій «золотий вік», настав, коли я нарешті став безпечним і зручним для кожного. У 1885 році англійський винахідник Джон Кемп Старлі представив світові свій «Безпечний велосипед Ровер». Це був я, але в абсолютно новому вигляді. Мої колеса стали однаковими за розміром, що робило мене набагато стійкішим. Найголовніше — Старлі додав ланцюгову передачу, яка передавала зусилля від педалей на заднє колесо. Це дозволило розмістити сидіння низько між колесами, а не високо над одним із них. Я став стабільним, керованим і доступним. Але для повного щастя не вистачало одного — комфорту. І тут на сцену вийшов Джон Бойд Данлоп у 1888 році. Спостерігаючи, як його син страждає від тряски на триколісному велосипеді, він винайшов те, що змінило все — пневматичну, наповнену повітрям шину. Коли мене взули в ці шини, я відчув себе так, ніби пливу по хмарах. Усі вібрації та удари від дороги зникли. «Кісткотрус» залишився в минулому. Саме тоді я став справжнім символом свободи. Я дозволив людям, особливо жінкам, подорожувати далі, ніж будь-коли раніше, відкриваючи нові можливості для роботи, відпочинку та знайомств.

З того часу я не переставав змінюватися. Я отримав передачі, які дозволяють легко підніматися на пагорби. Мої рами почали робити з легких і міцних матеріалів, таких як алюміній і вуглецеве волокно. З'явилися мої спеціалізовані брати й сестри: гірські велосипеди для бездоріжжя, гоночні — для швидкості, і BMX — для трюків. Моя подорож від незграбної дерев'яної конструкції до високотехнологічної машини була довгою та захоплюючою. Але в серці я залишився тим самим. Я — це проста радість руху, відчуття вітру в обличчя і безмежна свобода. Я — здоровий і екологічно чистий спосіб досліджувати світ. Моя історія — це нагадування про те, що навіть найпростіша ідея, вдосконалена багатьма розумними людьми, може по-справжньому змінити світ. Я — велосипед, і моя пригода ще далеко не закінчена.

Запитання для розуміння прочитаного

Натисніть, щоб побачити відповідь

Answer: Велосипед почався як 'бігова машина' без педалей у 1817 році. Потім у 1860-х роках до нього додали педалі на переднє колесо, але він був незручним і отримав назву 'кісткотрус'. Наступним етапом був пенні-фартинг з величезним переднім колесом. Ключовим моментом став 1885 рік, коли створили 'безпечний велосипед' з однаковими колесами та ланцюгом. А винахід надувних шин у 1888 році зробив його зручним.

Answer: Його називали 'кісткотрусом', тому що він мав жорстку металеву раму та металеві колеса без амортизації. Ця назва говорить про те, що їзда на ньому була дуже некомфортною, сильною тряскою, і кожен камінь на дорозі відчувався всім тілом.

Answer: Головний урок полягає в тому, що великі винаходи рідко з'являються одразу в ідеальному вигляді. Вони є результатом довгого процесу, де багато людей роблять невеликі, але важливі вдосконалення, вирішуючи проблеми попередніх версій. Це історія про наполегливість і колективну творчість.

Answer: Автор використав слова 'символ свободи', тому що велосипед дав людям можливість подорожувати самостійно, швидко і недорого, куди вони хотіли. Для людей того часу, особливо для жінок, це означало свободу від залежності від громадського транспорту чи коней, можливість розширити свій світ за межі свого села чи міста, знайти нову роботу та отримати більше незалежності.

Answer: Пневматична шина зробила їзду на велосипеді набагато комфортнішою, усунувши тряску. Цей винахід мав величезний вплив і на інші види транспорту, оскільки ця ж технологія була згодом застосована в автомобілях та мотоциклах, зробивши їхню їзду плавною та швидкою і ставши основою для сучасної транспортної індустрії.