English
Одного разу, високо-високо на горі, де небо цілувало вершини, жив Принц Пірат Ведмідь. Він був дуже хоробрим ведмедиком з піратською пов'язкою на оці та золотою короною на голові. Цього ранку він прокинувся трохи буркітливим, тому що на вулиці було хмарно. "Ух, який похмурий день!" – пробурмотів він собі під ніс, потягуючись у своєму рожевому ліжку. Його улюблений сніданок – медовий чай – не здавався таким смачним, як зазвичай. Раптом – тук-тук! – у двері постукав… Токі Часовий Кролик! Токі був пухнастим кроликом темно-фіолетового кольору з великим кишеньковим годинником. Він завжди знав час і ніколи не запізнювався! “Принце Пірат Ведмедю! Скоріше! Річниця Фестивалю Блиску може зіпсуватися! Сонце сховалося!” – схвильовано вигукнув Токі.
Принц Пірат Ведмідь, хоча спочатку трохи розгубився, зрозумів, що потрібно щось робити. Він обожнював Фестиваль Блиску. Там були принцеси, цуценята, і навіть хлопчики, які любили космос! "Не хвилюйся, Токі!" – сказав Принц Пірат Ведмідь. “Ми повинні врятувати Фестиваль!”
Раптом з'явилася Мімі, Фея Зефіру! Вона була крихітною, солодкою, як зефір, феєю рожевого кольору, яка літала навколо з легким дзвінким сміхом. “Я знаю! – сказала вона. – Ми повинні знайти Коронку Сяючих Небес! Вона може повернути сонце!”
Так почалася їхня подорож. Вони пішли по пухнастій, хмаринковій дорозі, яка вилася до самої вершини гори. Раптом вони натрапили на невеличку, темну хмаринку. Принц Пірат Ведмідь згадав про всіх маленьких ведмежат, що сумують, якщо їм темно. “Ми повинні допомогти їй!” – вирішив він. З добротою в серці, він попросив у хмаринки дозволу, щоб вона приєдналася до них. І ось, хмаринка посміхнулася і почала слідувати за ними.
Вони пройшли по веселій райдужній гірці і уявили собі, що вони котяться на ній, як маленькі цуценята. “О, як було б чудово зустріти наших двоюрідних братів Дюка та Блу!" – подумав Принц Пірат Ведмідь, адже вони завжди весело проводили час разом. По дорозі вони бачили дивовижні речі, таких як єдинороги та принцеси! Подорож ставала все цікавішою! Вони йшли далі, до самої вершини, адже там чекала Корона Сяючих Небес!
Вони йшли вище і вище, і ось… вітер! Дуже сильний вітер почав дути на вершині. “Ой-ой! – закричав Токі. – Мій кишеньковий годинник… Як же ми будемо знати час, якщо вітер нас віднесе?”
Мімі посміхнулася і торкнулася вітру своїм чарівним дотиком. Відразу вітер став теплим і приємним, як легкий зефірний подих! "Тепер ми можемо продовжувати!" – сказала вона.
Принц Пірат Ведмідь почав думати, яку корону взяти з своєї колекції, в якій було аж 37 корон! Він перебирав їх одну за одною: корона з зірками, корона з сердечками, корона з діамантами… але жодна не підходила. Раптом вони почули тихі голоси.
Це були кролики! Вони заблукали і не могли знайти дорогу додому. Принц Пірат Ведмідь одразу запропонував допомогу. Він знав, що важливо допомагати іншим, і навіть згадав, як колись відважно рятував загублених ведмежат у пухнастому морі. "Не хвилюйтеся, ми допоможемо вам!" – сказав він. За допомогою Токі, який добре знав, як швидко переміщуватися, і Мімі, яка зробила так, що кожен їх крок став легким та веселим, вони швидко знайшли дорогу для кроликів.
І ось… вони наткнулися на дивного охоронця, який охороняв шлях до Корони Сяючих Небес. Охоронець був пухнастим, як хмара, але дуже серйозним. Він сказав: "Щоб пройти, ви повинні розгадати загадку!" Охоронець загадав загадку: "Що найважливіше у вашому серці?" Принц Пірат Ведмідь, Токі та Мімі замислилися. Вони зрозуміли, що відповідь криється у їхній дружбі! Разом вони були сильнішими, вони могли подолати будь-які труднощі!
Коли вони відповіли на загадку, охоронець усміхнувся. "Ви пройшли випробування!" – сказав він. – “Йдіть далі! Корона Сяючих Небес чекає на вас!”
Вони вирушили далі, через печери та мости, поки не досягли самої вершини гори. І там… лежала вона! Корона Сяючих Небес! Вона блищала, як тисячі зірок! Принц Пірат Ведмідь взяв корону та надягнув її на голову.
Раптом… сонце засяяло! Яскраві промені освітили всю долину, змушуючи усміхнутися кожну квіточку! Фестиваль Блиску був врятований!
Вони повернулися додому, і, звичайно, влаштували святковий бенкет! Там була курка з рисом – улюблена страва Сітари, шоколадний торт, а Мімі приготувала багато-багато зефірних ласощів! Смакота!
Вони танцювали, співали, і веселощі тривали до пізньої ночі. Принц Пірат Ведмідь, Токі та Мімі зрозуміли, що найважливіше – це дружба і допомога один одному. І тоді сонце завжди буде світити, а будь-який день буде сповнений блиску та радості.
Повернувшись до початку, вони знову стали свідками прекрасного дня! Вони відчували себе дуже добре, поділившись добротою!
