ไทย
Одного сонячного ранку, на дивовижному Сонячному Березі, де пісок блищав, як золото, жив принц Пірат Ведмідь. Він був не просто ведмедем, а королівським ведмедем, у якого була золота корона і піратська пов'язка на оці. Принц Пірат Ведмідь обожнював пікніки. У його королівстві на березі часто влаштовували чудові пікніки для всіх. Сьогодні він, разом зі своїми кузенами, Сітарою, Дюком і Блу, збирався влаштувати один із найвеселіших пікніків.
«Сьогодні у нас буде найбільший пікнік коли-небудь!» - сказала Сітара, весело підстрибуючи. У неї завжди було багато енергії, особливо, коли вона вдягала свою улюблену корону. А Дюк і Блу теж одягли свої корони, адже вони обожнювали королівські забави. Принц Пірат Ведмідь, сміючись, сказав: «Я згоден! Сьогодні у нас буде піца без соусу для Сітари, курка з рисом, шоколад і… багато сміху!» Вони запакували все: смачну піцу без соусу, ароматну курку з рисом, блискучі корони та багато шоколаду. Зрештою, принц Пірат Ведмідь не міг дочекатися, щоб поділитися солодким шоколадом зі своїми кузенами!
Вони весело йшли до берега, де розстелили чудовий рожевий плед. Раптом, принц Пірат Ведмідь помітив щось дивне. Хвилі почали мерехтіти, виблискуючи всіма кольорами веселки. «Що це?» - здивовано запитав Дюк. З моря долинав дивний звук. «Ш-ш-ш… Ф-ф-ф…» Звук був схожий на шепіт, але водночас і дуже загадковий. «Ходімо подивимось!» - вигукнула Сітара, і всі вони пішли до сяючих хвиль, їхні серця сповнювались цікавістю та передчуттям.
Хвилі привели їх до затишної бухти, де ніхто ніколи не бував. Там, між коралами, вони побачили… маленький космічний корабель! Корабель був пошкоджений, а поруч стояла маленька принцеса з космосу, HSJS. HSJS мали великі, яскраві очі, які випромінювали смуток. «Мій корабель… зламався», - тихо сказала HSJS. «Я заблукала…»
«Не хвилюйся!» - вигукнув принц Пірат Ведмідь. «Ми допоможемо!» Принц Пірат Ведмідь був дуже розумним, і він одразу зрозумів, що сталося. Кораблю HSJS потрібен був особливий кристал, щоб знову злетіти у космос, але цей кристал охороняв… морський змій!
«Ого!» - сказали одночасно Сітара, Дюк і Блу. Морські змії були легендарними істотами, які охороняли скарби у морі. Але принц Пірат Ведмідь не злякався. Він був дуже хоробрим, і, до того ж, він міг розмовляти з усіма лісовими істотами… і, як виявилось, з морськими теж!
Вони рушили до печери, де мешкав морський змій. Принц Пірат Ведмідь, незважаючи на свій королівський титул, був дуже чемним. Підійшовши до печери, він сказав: «Вітаю, пане морський змію! Ми тут, щоб допомогти». З печери виповз великий морський змій. Він був зеленим, з переливами кольорів, з великими добрими очима.
«Хто ви такі, і що вам потрібно?» - пролунав голос змія. «Ми – друзі HSJS, космічної принцеси. Її корабель зламався, і їй потрібен кристал, який ви охороняєте, щоб повернутися додому», - пояснив принц Пірат Ведмідь. Морський змій задумався. Він любив охороняти кристал, але він також розумів, що HSJS дуже сумує за домом. «Гаразд, - нарешті сказав змій. – Я віддам кристал. Але ви повинні пообіцяти мені, що будете обережні з ним». Принц Пірат Ведмідь і його друзі пообіцяли. Морський змій віддав їм кристал.
Вони повернулись до корабля HSJS, і разом почали ремонтувати його. Сітара, Дюк і Блу використовували свої знання про принцес, аби допомогти. Принц Пірат Ведмідь, завдяки своїй кмітливості та силі, теж активно брав участь у ремонті. Коли корабель було відремонтовано, HSJS сіли до нього, всі в коронах. HSJS помахали їм на прощання: «Дякую вам! Ви найкращі друзі у світі!» Потім, яскравий космічний корабель злетів у небо, залишаючи за собою слід з зірок.
Принц Пірат Ведмідь, Сітара, Дюк і Блу повернулися на пікнік. Вони з’їли піцу без соусу, курку з рисом, і, звісно, шоколад. Вони зрозуміли, що навіть маленька космічна принцеса може бути дуже сміливою, і що найважливіше – це дружба та вміння допомагати іншим. Принц Пірат Ведмідь був дуже радий, що зміг допомогти, і повернувся до свого королівства, відчуваючи себе сповненим гордості та вдячності. Того дня на Сонячному Березі всі зрозуміли, що дружба та доброта – це найбільший скарб!
